Моя школа

    У нас в школі 21 жовтня розпочалися осінні канікули, які тривали один тиждень. У мене на них були грандіозні плани в які входило відпочити від школи та провести багато часу зі своїм друзями, але на жаль мені це не вдалося. Провду кажуть (не пам'ятаю дослівно) що "Чим більше, щось плануєш, чим більше чогось чекаєш, то воно просто не получається так, як ти це хочеш!" За канікули я нічого путнього не зробила, не прочитала жодної книги, не подивилася жодного цікавого кінофільму... Здається, що тиждень це багато... але це не так, він пройшов дуже швидко і наступили знову буденні дні, коли треба вставати вранці до школи, та сумлінно навчатися!

    На канікулах, ми писали олімпіади та контрольні роботи, тому забути за школу не вдалося! Не знаю, як іншим учням, але мені мало одного тижня відпочинку! Хотілося б більше! :)

    Нещодавно в нашій школі відбулося відкриття Освітнього округу. Якщо чесно я не покладала на нього великої надії. Мені не було цікаво, адже я думала, що якщо з'являться нові учні, то вчителі будуть приділяти нам менше уваги. Будуть зосередженні тільки на них.

    4 жовтня в нашу школу приїхало 8 хлопців, які мають з нами навчатися. Ми були трішки напружені, тому що не знайомі з ними, нам не були відомі їхні імена, та які вони люди. Але на першому уроці я побачила, що мої страхи були даремними.

    Хлопці дуже приємні та ввічливі. Їм цікаво знагодитися у нас на уроках, дізнаватися, щось нове. Вони питалися нашої допомоги і ми ніколи їм не відмовляли.

    Я повністю задоволена округом. Ми не тільки познайомилися із новими, цікавими людьми а відкрили для себе нові цікаві речі.

   ЮНЕСКО затвердело День Вчителя тільки в 1994 році. Цей день в різних країнах святкують у різні дні, в Україні це перший тиждень жовтня. Хоча в Україні та Росії воно святкується вже з давна! Кого із старших людей не запитати про День Вчителя, вони згадують букети квітів, гарні білі фартушки та банти у дівчат, та білі сорочки у хлопців. В цей день вітають вчителів за їхню нелегку та клопітку працю. Цей день створений для того щоб привернути увагу людей, до положення в суспільстві та роль вчителів у вихованні молодого покоління, адже саме від учителів більшою частиною залежить якою виростить дитина. Якою буде дитина, такою буде і суспільство!

   В нашій школі День Вчителя проводиться традиційно: учні старшої школи замінюють вчителів, а після уроків святковий концерт. Коли я замінювала вчительку біології та хімії я побачила, що із дітьми справді важко справлятися. Їх важко заспокоїти. Хоча мені дуже сподобалося, але праця справді дуже цікава! Кожна дитина має свою думку, хоче її висловити, та щоб її вислухали...

   Мені дуже сподобалося бути в ролі вчителя і я почала задумуватися: "Чи не обрати б мені таку професію?"...

   Ось і настало перше вересня – День знань. Всі діти з нетерпінням чекали його. Класи були готові до нового навчального року і чекали своїх учнів. В різних країнах його святкують по різному. В Україні це – урочиста лінійка та квіти вчителям; в Росії також є урочисті лінійки та перший урок, який має називатися «Урок миру»; в Німеччині наприклад до школи йдуть не з букетами квітів, а з великим різнокольоровим пакетом, в який батьки кладуть різні солодощі та все, що потрібно дитині в школі; в Канаді не святкують 1 вересня, як день знань, вони з батьками проводять останній день літа, а навчання починається на наступний день.

   Комусь залишився ще тільки один рік і дальше вирішиться доля, а хтось переступає поріг вперше. Для першокласників, ще все невідоме та нове. Вони вперше сядуть за шкільну парту, вперше відкриють книгу та візьмуть ручку в руки. Школа для них відкриє нове життя, саме тут вони дізнаються про дружбу, підтримку та допомогу.

   Я учениця 10класу. І скоро у мене також вирішиться доля, адже здається потрібно зробити чи не один з важливих кроків. Вибрати майбутню професію, яка буде приносити мені задоволення і я з радістю буду вранці на неї іти.

   Перший урок у 10 класі проведений з моїм класним керівником був незабутнім. Ми розмовляли про 20 річницю Незалежності України. Це здається не таке велике число, але вже 20 років ми можемо спілкувати українською мовою, друкувати та читати на ній книги. Хоч зараз це дозволено і ніхто не буде карати за те, що ти маєш бажання спілкуватися на ній, люди забувають про неї. Вони все частіше використовують інші слова, запозиченні з іншої мови; забувають про те, що українська мова набагато милозвучніше та гарніша. Україна має свої символи, ми про них вже знали, але Марія Василівна поглибила наші знання про них, розповівши багато легенд та історій. Ми згадували територію України та шлях, який вона пройшла від гніту та війн, до світлого майбутнього.

   Наша вчителька вибрала досить цікаву та захоплюючу тему для першого уроку. Адже всі ми народилися в Україні і повинні знати про її символи та традиції.